Під Хеловін Україна знову відчула загрозу з боку темних сил. Різноманітні "бісівські" розваги та окультна тематика, притаманна святу, нагадали, що в нас існує сатанізм. Річ дуже незрозуміла, адже про нього частенько говорять і дуже мало знають. Релігійний рух, небезпечна секта, одне з найбільш деструктивних захоплень молоді, субкультура, угруповання злочинців – це лише кілька визначень, які намагаються дати сатанізму. А тим більше українському, який начебто не існує взагалі, але час від часу нагадує про себе вандалізмом на цвинтарях.

Більшість українців про сатанізм і сатаністів природно не дуже полюбляють думати. Але коли все ж таки згадують, виходить приблизно така картина: сатаністи – це прихильники різноманітних, найчастіше втаємничених, "темних" культів, які серйозно загрожують суспільству. Адже вони влаштовують варварські погроми на цвинтарях, паплюжать ікони, навіть можуть зґвалтувати чи вбити людину. Про різноманітні злочини, скоєні на підставі такої ідеології, ми час від часу чуємо в різних українських містах.

Cатаністи чи ті, хто себе так називає, накоїли справ лише протягом останнього часу. Типовий приклад – кілька років тому в Тернополі поблизу однієї з місцевих церков знайшли розіп'яте кошеня й осквернену ікону. Дуже часті вандалізм на цвинтарях, а інколи сатаністи навіть завдають шкоди людям. Але такі ситуації, буває, дають дуже цікавий ефект. Міліція більшість таких випадків взагалі не фіксує, а прості люди, в той же час, можуть списати на сатаністів те, чого вони не робили. До речі, одна з останніх згадок про сатаністів була пов'язана з пожежею у одній з будівель Видубицького монастиря. Місцеві ченці кажуть, що її підпалили прихильники темних культів, міліція й пожежники все списують на електрику. Так чи інакше, сатаністи знову потрапили в новини.

Сатанізм у своєму сучасному вигляді – явище досить молоде, йому ледь виповнилося 40 років. Більше того, його важко уявити без християнства, на основі критики якого цей рух з'явився, категорії якого використовує і без якого, здається, буде зовсім безглуздим явищем. Різноманітні прихильники темних сил, чорні маги, а після виникнення християнства й шанувальники диявола, існують дуже давно. Але в його сучасному вигляді сатанізм виник наприкінці 60-х років минулого століття. Його створив американець Антон ЛаВей. Він у 1966 році заснував у США Церкву Сатани, а за кілька років після цього написав і священну книгу нового культу - "Сатанинську біблію". Її ідеї передаються кожному сатаністу, навіть якщо він книги не читав.

За великим рахунком, сатанинська біблія вчить, як протистояти християнству, робити все навпаки з тим, що написано в Біблії автентичній. ЛаВей вже на початку книги зазначає, що вона веде до пізнання істини, ось тільки дуже специфічним шляхом. І висловлює ідеї, які в більшості своїй серйозної загрози іншим не несуть. "Християнська віра визначає сім смертних гріхів… Сатанізм вбачає задоволення в кожному з них, якщо вони ведуть до фізичного, духовного та морального задоволення", - говорить "головний сатаніст". Ідея взагалі не нова, ще з ХІХ століття з'являлися книги, що пропонували зруйнувати християнську мораль і протиставити їй якусь іншу, найчастіше зовсім протилежну. Крім того, ЛаВей намагається осучаснити свої ідеї, і приділяє велику увагу проблемам сексу, який вітається у переважній більшості форм, святам сатаністів – травневій Вальпургієвій ночі та такому популярному зараз Хеловіну, тощо. Багато він говорить про магію, що створює навколо сатанізму ауру утаємниченості. Але, якщо більш уважно придивитися до тексту, в ньому можна побачити куди більш неоднозначні речі, ніж критика іншої релігії.

Виявляється, сатаніст може приносити людські жертви. "Сатаніст приносить людську жертву тільки тоді, коли вона може слугувати двом цілям – для звільнення чарівника від зла у формі прокляття і, що більш важливо, для позбавлення від відразливого індивідуала, який на це (принесення в жертву – ТСН.ua) заслуговує… За жодних обставин сатаніст не приносить у жертву тварину або дитину", - говорить сатанинська біблія. І уточнює, що жертвою може стати "будь-хто, хто вчинив з вами невірно, той, хто зійшов зі шляху, щоб завдати вам шкоди і труднощі для вас… Людина, яка напрошується на прокляття своїми діями". Досить розпливчасте формулювання, адже потенційною жертвою може стати і релігійний опонент, і сусід, який заважає вам спати, і ще багато хто. Причому вбити таку людину, на думку ЛаВея, це справжній моральний обов'язок. А якщо додати, що сатанізм звертає головну увагу на людське его ("найвеличніше зі всіх свят в сатанинській релігії - власний день народження") та дуже добре вбудовується в сучасну масову культуру (через музику, літератур, кіно тощо), подібне поєднання різних ідей таки містить у собі потенційну небезпеку.

Виходить, що сатанізм, - досить привабливий мікс релігії, егоїзму, традиції невдоволення християнством, яку сформувала західна культура, уявлень про магію, масової культури. Особливо актуальне останнє, адже процес певного "опопсіння" деякі сатаністи навіть критикують. В Інтернеті можна знайти багато джерел, які сатанинську тематику в рок-музиці, одязі, літературі тощо називають "псевдосатанізмом", звертаючи увагу на те, що в реальному житті прихильники цих речей досить спокійні та врівноважені люди, які не беруть участі в жодних чорних месах.

Дійсно, немало знайдеться молодих людей в тій же Україні, які підспівують на концертах, скажімо, гурту "Коррозия металла", слова про батька-диявола, носять сатанинську символіку (в нас якийсь час була дуже популярною перевернута зірка в колі, пентакль, який можна придбати чи не в кожному місті), а ні про жодні жертвоприношення чи щось подібне не чули. А ще сатаністи, принаймні західні, постійно намагаються дистанціюватися від злочинних дій, говорячи про те, що вони просто сповідують свою релігію. Та інколи від злочинів все ж таки не утримуються.

Інформація про злочини, скоєні саме сатаністами, час від часу стає відомою широкому загалу. Інколи це ритуальні вбивства. Наприклад, одна дуже гучна справа. У 1972 році сатаністи вбили дружину знаменитого режисера Романа Поланського, відомого фільмами на окультну тематику ("Дитина Розмарі", "Дев'яті ворота"). Про те, що це були саме прихильники культу сатани, свідчила символіка, залишена на стінах будинку, де було скоєно злочин. Буває, з'являються й повідомлення про самогубства, сексуальне насильство і зрештою, просте пошкодження чужого майна – підпал церков, паплюження церковних предметів тощо. Не забуваємо й про вандалізм на цвинтарях, від якого особливо страждають могили з хрестами. Але в більшості випадків причетність свою до цих дій сатаністи спростовують, посилаючись на чи то п'яну, чи то хвору молодь.

Офіційно в Україні жодного сатаніста немає. Звичайно, існують їхні організації, деякі відзначають свої чи православні свята погромами або тими ж чорними месами, інколи приносять у жертву тварин. Років десять тому в Донецьку навіть ходили чутки про те, що сатаністи влаштовували групові зґвалтування на кладовищах цього міста. А от доказів більшості з цих дій немає. І навряд чи колись будуть, а тому й звинувачувати когось у тому чи іншому порушенні дуже важко. Адже сучасний українець за законом може вірити в будь-кого і проводити будь-які ритуали, аби тільки вони не шкодили іншим. А довести, що цвинтарі паплюжать саме сатаністи, а не просто п'яна молодь, як це днями сталося на Закарпатті, однозначно теж не можна.

Може скластися враження, що про наших сатаністів, та їхні "темні справи" знають принаймні спеціалісти-релігієзнавці. Але інколи в тому ж Інтернеті про сатанізм можна прочитати відверто смішні речі. Наприклад, виявляється, що сатаністи бувають ортодоксальні, тобто православні, та реформовані. Та й за такими ознаками, як блек-метал чи якась символіка сатаніста не "вирахуєш". А от Людмила Филипович, одна з найвідоміших українських релігієзнавців, цього року взагалі спростувала інформацію про якісь серйозні сатанинські злочини.

У коментарі Релігійно-інформаційній службі України вона розповіла: "Я не знаю про вбивства, які скоєні за релігійними мотивами, маючи на увазі саме сатаністів. Моя відповідь ґрунтується на вивченні різноманітних матеріалів про сатанізм, як один із релігійних напрямів в культурі людства, і на власному досвіді 15-річної давності. До мене зверталася прокуратура м. Вишневого по експертизу справи на молодого хлопця, який вбив свою матір, але з метою зменшення своєї вини і за підказкою адвоката все "списав" на ритуальний обряд сатаністів, куди себе терміново вписав. Пізніше його судили, але не за ритуальне вбивство, оскільки мотивом вбивства не став культ сатани, а відмова матері дати своїй дитинці гроші на горілку". Така думка з першого погляду здається ледь не крамольною, але навіть міліція часто не може визначити, який злочин скоїли сатаністи, який психічно нездорові люди, а який – просто хулігани. І визначити найближчим часом приналежність цих злочинів буде дуже важко.

Втім, сатанізм, якого немає, інколи все таки шкодить спокою українців. Зовсім не можна виключати, що багато його прихильників просто сповідують свою ідеологію і нікому не заважають. Та перевернуті хрести й пентаклі на зруйнованих могилах все ж говорять, що принаймні це вірування може завдати шкоди оточуючим. Разом з тим сатанізм залишається досить привабливим, принаймні для частини молоді.

"Сатаніст – це насамперед мислячий і самостійний індивід. Головне в сатанинському способі життя – відсутність шаблонів, самостійність мислення та підконтрольність дій індивіда тільки його розуму. Сатаністи виступають за здоровий глузд і проти алкоголю й наркотиків", - говорить один вітчизняний сатаніст. У союзі із завжди привабливою для багатьох магією та містикою, якою вже кілька століть захоплюється світ, сатанізм викликає інтерес у молоді, яка не хоче бути "самостійною, мислячою" і заперечує шаблони. Такі захоплення українським законодавством не заборонені.

Загрузка...

Загрузка...